В юридичній практиці суб’єкти підприємницької діяльності нерідко зустрічаються з перевірками Державної фіскальної служби у тому числі і за рішенням суду.
Для початку хотілось би зазначити, що для уникнення наслідків позапланових перевірок, до моменту укладення договору з контрагентом, його необхідно ретельно перевірити. На щастя, на сьогодні є багато офіційних інтернет ресурсів за допомогою яких можливо швидко та практично безкоштовно перевірити будь-якого суб’єкта підприємницької діяльності. Можливо перевірити контрагента через Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перевірити податковий статут контрагента, перевірити його на відсутність податкового боргу, КВЕД, через Єдиний Державний реєстр судових рішень на інш. Вищезазначені перевірки не віднімуть у Вас багато часу та зусиль, але Ви будете майже впевнені, що в подальшому у Вас не буде проведена позапланова перевірка з усіма можливими наслідками.
Для більшої впевненості, можливо направити офіційні письмові запити до відповідних державних органів, але на такий спосіб знадобиться більше часу та зусиль.
На практиці, при розслідуванні кримінальних злочинів, зустрічаються непоодинокі випадки, коли слідчий звертається до слідчого судді з клопотанням про проведення податкової перевірки добросовісного платника податку. При цьому, слідчий, переслідує наступні цілі: 1. Документально підтвердити порушення податкового законодавства платниками податків, 2. Зібрати додаткову доказову базу, 3. «Перевірити" на причетність добросовісного платника податку до кримінального злочину.
В свою чергу, слідчі судді задовольняють клопотання слідчих, не беручи до уваги норми Конституції України, Закону України «Про судоустрій і статус суддів», норми Кримінального процесуального Кодексу України.
Зокрема, слідчі судді, іноді ігнорують норму КПК відповідно до якої слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (ст. 3 КПК), слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ст. 26 КПК України) та інш.
Вичерпний перелік заходів забезпечення кримінального провадження та перелік слідчих (розшукових) дій передбачений ст. 131 КПК України та Главою 20-21 КПК України. Такого засобу забезпечення кримінального провадження, чи слідчої дії, як проведення податкової перевірки діючими нормами КПК не передбачено, а відповідно до ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій.
На практиці, до останнього часу, у разі винесення ухвали про проведення податкової перевірки слідчим суддею, оскаржити таку ухвалу в апеляційному порядку було практично неможливо, однак 23.05.18р. Великою Палатою Верховного Суду винесена Постанова 243/6674/17-к відповідно до якої, Суд вважає, що апеляційні суди зобов'язані відкривати апеляційне провадження за скаргами на ухвали слідчих суддів про надання дозволу на проведення позапланових перевірок і це вже крок вперед.
Додатково хотілось би зазначити, що в 2018 році в своїх Постановах Суди виклали свою правову позицію (Постанова Київського апеляційного адміністративного суду № 826/15028/17, Постанова Верховного Суду від 05.05.2018 р. по справі 826/11377/14 та інш.) відповідно до яких зазначили, що первинні документи, які стали підставою для формування показників податкової звітності підприємства, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого у взаємовідносинах з юридичною особою - позивачем у справі встановлена вироком суду, що набрав законної сили, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства за наявності зазначених умов несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.
Верховний Суд у своєму рішенні від 27.02.18р. за номером 802/1853/16-а висловлює іншу позицію, відповідно до якої, сам факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених у вироках, які набрали законної сили.
Європейський Суд з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» взагалі зазначає, що, якщо при формуванні податково кредиту, компанія (отримувач податкового кредиту) не знала, та не могла знати про шахрайські дії свого контрагента, компанія не повинна нести юридичної відповідальності зв дії свого контрагента.
Сподіваємось, що найближчим часом Національні Суди, відповідно до норм чинного Законодавства, будуть брати до уваги рішення ЄСПЛ.